Красо! Чи з неба ти, чи з
темної безодні –
В твоєму погляді – покара і
вина,
Безумні злочини й діяння
благородні;
Захмелюєш серця подібно до
вина.
В твоєму погляді – і присмерк,
і світання,
Як вечір грозовий, приносиш
аромат.
Німим стає герой з твого
причарування,
І сміливішає дитина во сто
крат.
Чи ти зійшла з зорі, чи вийшла
із провалля,
йде Фатум, наче пес, за
покроком твоїм;
І, розсіваючи біду чи
безпечалля,
У всьому вільна ти, хоч пані
над усім!
Красо! Ти по мерцях ступаєш без
мороки,
Злочинство, ревність, жах — то
наче золоті
Коштовності, твої чарівливі
брелоки,
Що витанцьовують на твому
животі.
Коханець
зморений, що пригортає милу,
Що
кволо хилиться й зітхає раз у раз,
Нагадує
того, хто сам свою могилу
Вкриває
ласками у свій вмирущий час.
Немає значення, чи з пекла ти,
чи з раю,
Потворо вибредна, страхітлива
й свята,
Як до безмежностей, що я про
них не знаю,
Але жадаю їх, відчиниш ти
врата!
Це
байдуже, хто ти, чи Діва, чи Сирена,
Чи
Бог, чи Сатана, чи ніжний Херувим,
Щоб
лиш тягар життя, о владарко натхненна,
Зробила
легшим ти, а всесвіт – менш гидким!
(З французької переклав Дмитро Павличко)
Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар