В країні запашній, де пальмова
замана,
Де в сонця пестощах
пурпуролистий сад,
Де затінь із дерев пливе
благоуханна,
Креолку бачив я божественних
принад.
З лиця бліда, але та блідість
осіянна,
В очах упевненість і дивний
світлопад,
Поставою вона шляхетна, мов
Діана,
І стан її, й хода — на
вишуканий лад.
О пані, якби ви свої явили
чари
На Сени берегах чи на лугах
Луари,
Ви, гідні сяяти в палацах
короля,
Сонетів тисячі про вас би
написали
Співці закохані, і то були б
похвали,
Яких ніколи ще не відала
земля.
(З французької переклав Дмитро Павличко)
Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар