Годинник! Божество жахливе й
безпощадне,
Що пальцем нам грозить і каже:
«Не забудь!
Вже скоро болесті на тебе
нападуть,
У серце встромляться налякане
і страдне.
Всі радощі втечуть, як сільфи
голубі,
За обрій, в тінь куліс,
погасне світу диво...
Дивися — кожна мить відкушує
жаждиво
Шматочок розкоші, дарований
тобі.
Немов комар їдкий, Секунда за
годину
Тобі три тисячі шістсот разів
бринить: —
Тоненьким хоботком незрима,
підла мить,
Я висмоктала вже твого життя
частину!
За мене кращого на світі
поліглота,
Хвилина — це руда, де видно
блискіт злота,
Добудь його, згорни руками
обома!
Час — пристрасний гравець, що
добре грати вміє,
Не відступає він од правил, як
шахрай.
Ніч більшає, а день маліє,
пам’ятай!
Безодня прагне жертв,
клепсидра порожніє.
Вже недалеко час, коли
скінчиться гра,
Коли Випадок, Честь і навіть
Покаяння,
Надія подиху останнього
остання,
Всі скажуть: «Пізно вже! Вмри,
підлосте стара!»
(З французької переклав Дмитро Павличко)
Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар