Шарль Бодлер. Отрута

Вино оберне в храм чи в замкові палати —

Гидотливий притон,

Збудує портики, ряди струнких колон —

Так сонце вміє будувати

У хмарах палаци, відходячи на сон.

Побільшить опіум все те, що й так безкрає,

Все, що не має меж,

І зробить глибшим час, проллє чуття над креш,

Бажання чорні позбирає

В душі за безміром всіх людських безбереж.

Але могутніша очей твоїх зелених

Отрута осяйна;

Вчакловує мене їх блиск і глибина,

До них, прогірклих і спасенних,

Втоляти спрагу йде моя душа сумна.

Та ще могутніше твоєї слини чудо —

Чарівне і страшне,

Коли від губ твоїх єство моє хмільне,

Коли мій дух, о згубна злудо,

В безодню небуття жага твоя жене!

(З французької переклав Дмитро Павличко)

Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.