Шарль Бодлер. Амур і череп

Давня віньєтка

Амур на череп Людства виліз,

Знущається з усіх —

І розсипає без зусиль із

Такого трону сміх.

Він майстер мильні бульки дути,

Летять вони, сяйні,

Аж хочуть до зірок сягнути

В небесній глибині.

Ось бульбашка росте до краю,

Здригнеться на льоту

І душу з себе випускає,

Як мрію золоту.

Я чую — стогне череп скрушно:

«Чи не прийшла пора?

Коли скінчиться ця бездушна

І сміховинна гра?

Бо кожна з кульок цих надутих,

Що лопаються знов —

То мозок мій, о вбивце лютий,

То плоть моя і кров!»

(З французької переклав Михайло Москаленко)

Шарль Бодлер. Квіти зла.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.