Шарль Бодлер. Сплін

Я начебто король сльотливих володінь,

Ще молодий, проте безсилий, наче тлінь,

Старець, що в палаці нудьгує разом з псами,

Не чує лестощів, не тішиться дарами;

Його не звеселить ні сяючий клейнод,

Ні помираючий на вулиці народ,

Ні клоун люблений, ні лови соколині —

На ложі він лежить, неначе в домовині,

Лілеї на гербах, між ними плоть, як грязь;

І дами, що для них прекрасний кожен князь,

Даремно одягли наряди нецнотливі,

Щоб осміхнувся він у молодім пориві;

Придворні мудреці, алхіміків братва

Не видалять болінь з ущербного єства,

І лазня, що її любили владці Рима —

У ванні людська кров гаряча й невгасима —

Не зігріває жил, де крові вже нема,

Лиш Лети течія зелена і німа!

(З французької переклав Дмитро Павличко)

Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.