Шарль Бодлер. Сплін

Злобивий Плювіоз із неба, наче з урни,

Зливає хвилями простуду і помір

На мешканців могил, на місто тихе й журне,

На вкритий млицею печальний косогір.

Мій спаршивілий кіт сів на вікно ажурне,

Крізь шибку сплакану він дивиться надвір.

Співця старого дух виспівує ноктюрни

У ринвах-жолобах, що йдуть до темних нір.

Великий дзвін гуде, сичать в каміні дрова,

І дзигарі хриплять, тим часом як розмова,

Серед брудної гри зринає знов і знов:

То дама пікова й фатальний спадок дами

Старезної, валет чирвовий, до нестями

Висварюють свою померлу вже любов.

(З французької переклав Дмитро Павличко)

Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.