Шарль Бодлер. До перехожої

Ревіли вулиці оглушливо навкіл.

Велична, в траурі, з поставою стрункою

Вона проходила, розкішною рукою

Ледь підіймаючи шовковий свій поділ,

І на лиці її відбилося страждання.

А я, здригаючись, немов шаленець, пив

З її небесних віч, де зріли зблиски злив,

Чудовну лагідність і вбивче раювання.

Ще блискавка... І ніч! Ти на коротку мить,

О вродо, піднести здолала дух мій кволий.

Це фатум — знов тебе у вічності зустріть?

У дальньому краю? Запізно! Вже ніколи!

Не відав я твоїх, ні ти моїх доріг,—

О, знала ти, як я тебе кохати міг!

(З французької переклав Михайло Москаленко)

Шарль Бодлер. Паризькі картини.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.