Шарль Бодлер. Moesta et Errabunda *

Скажи, чи серцем ти возносилась, Агато,

Над брудом ницих міст, над прірвою мерзот,

До моря чистоти сяйливого, як свято,

До сині ясної незайманих висот?

Скажи, чи серцем ти возносилась, Агато?

О море, за труди людей возвесели!

Хто дав тобі, хрипкій співачці, колискову

Співати нам повік, де хвиль гудуть вали,

Де вихорів орган вривається в розмову?

О море, за труди людей возвесели!

Несіть мене звідсіль, вагони і фрегати!

Тут обертаються всі людські сльози в твань!

Чи правда, що не раз печальний дух Агати

Говорить: покидай світ злочину й страждань?

Несіть мене звідсіль, вагони і фрегати!

Мій раю запашний, о як далеко ти!

Там — радощі й любов, і все навкруг погідне,

Все поринає там у втіхи чистоти,

Все, що кохаєш там, твого кохання гідне!

Мій раю запашний, о як далеко ти!

Але зелений рай дитинного кохання,

Прогулянки, пісні, цілунків спрагота,

Скрипки, що за горбом тремтіли до надрання,

І келихи вина, прогірклі, як уста,

Але зелений рай дитинного кохання,

Невинний рай утіх, блаженства і розрад,

Хіба не далі він од Індії й Китаю?

Чи він воскресне й знов повернеться назад,

Як срібним голосом із туги заспіваю,

Невинний рай утіх, блаженства і розрад?

* Смутні й заблукані думки (латин.).

 

(З французької переклав Дмитро Павличко)

Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.