Шарль Бодлер. Краєвид

Щоб міг складати я еклоги доброчесні,

Віднині, мов звіздар, у вишині небесній,

В мансарді житиму, і слухатиму там

Сусідніх дзвонів гімн, дарований вітрам.

З віконця, голову схиливши у долоні,

Я споглядатиму майстерні невгомонні

І щогли міста — всі дзвіниці й димарі,

І шлях до вічності — ці небеса вгорі.

Люблю, як зблискують серед імли щомиті

І лампа у вікні, і зірка у блакиті,

Як ріки вугляні здіймаються до хмар

І місяць тихо ллє промінно-білий чар;

Я споглядатиму і весни, й дні осінні,

А випадуть сніги — в зимовім онімінні

Замкнусь на засуви й фіранки затягну,

Щоб феєричних свят плекати яснину.

Я мріятиму там про сині небокраї,

Про мармури колон, де водограй ридає,

Про птахів, що в садах не мовкнуть і на мить —

Все, що дитинного Ідилія таїть.

Людській грозі, що б’є в віконниці затято,

Від столу в творчий час мене не відірвати,

Бо я, віддавшися цій радості вабні́й,

Знов повертатиму свої весняні дні

І, з серця вирвавши жар сонця невгасимий,

Зігрію все навкіл думками вогняними.

(З французької переклав Михайло Москаленко)

Шарль Бодлер. Паризькі картини.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.