Шарль Бодлер. Мучениця

Малюнок невідомого майстра

Серед усіх оздоб, скульптур і медальйонів,

Серед гаптованих тканин,

І меблів, здатних дух збентежити, й флаконів,

І пишних суконь, і картин,

В кімнаті, запахом подібній до теплиці,

Де аромат стоїть густий,

Де квіти, в’янучи, з криштальної гробниці

Останній подих ронять свій,

На подушках застиг, проливши струмінь крові,

Жіночий труп без голови,—

Гамує так ріка в заплаві понизовій

Жадобу спраглої трави.

Подібна до видінь, які жахають досі,

Поставши в опівнічний час,

Недвижна голова під тягарем волосся

І непотрібних вже окрас

Лежить на столику нічному, наче квітка,

Звільнившись від усіх думок;

З очниць спотворених зникає погляд швидко,

Хисткий, як вечоровий змрок.

На ліжку всю себе виказує брутально

Вона, розкрита догола,—

Таємні розкоші і всю красу фатальну,

Все, що природа їй дала.

Панчоха, на нозі защіплена високо,

Мов згадує останню мить;

Пов’язка, як вогонь чи потаємне око,

Алмазним поглядом горить.

Ця дивна самота, і це жагуче тіло,

Вся поза і пролита кров —

Все свідчить про страшну, таку незрозумілу

І неприкаяну любов,

Про любосні гріхи і радощі без тями,

І про пекельний шал химер,

Яким так заздрили, налинувши роями,

Злі ангели з-поза портьєр;

Вона, що вабила цим торсом бездоганним,

Із гострим обрисом її,

З крутими стегнами і вишуканим станом,

Немов у звинної змії, —

Така ще молода! її душа невтішна

Й нудьгою повні почуття —

Невже скорилися жаданням перебіжним,

Що губляться без вороття?

Чи мстивий чоловік, якому замалою

Здавалася кохання дань,

Твою покірну плоть наситив руйнівною

Незмірністю своїх жадань?

Відповідай мені! Чи винуватець згуби

Тебе, о голово, здійняв?

Чи гарячково він тебе в холодні губи,

Прощаючись, поцілував?

— Далеко від юрби, далеко від обмови

Та від суддівської брехні

У мирі спочивай, створіння загадкове,

І тайнощі ховай жахні.

Твій чоловік біжить, світами заблукавши,

І вічно біля нього ти,

Незрадно віддана йому — й тобі назавше

Він буде вірність берегти.

(З французької переклав Михайло Москаленко)

Шарль Бодлер. Квіти зла.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.