Шарль Бодлер. Балкон

О мати споминів, о світло ідеалу,

Ти — втіхи всі мої найкращої пори!

Згадаєш пестощів красу неперев’ялу,

Домашнє вогнище і ніжні вечори;

О мати споминів, о світло ідеалу!

О вечори, що їх освітлює камін,

І ті, в рожевому серпанку, на балконі!

Я до грудей твоїх і до твоїх колін

Тулив свої важкі палахкотливі скроні,

О вечори, що їх освітлює камін!

В тих вечорах сонця світили опалево,

І просторінь була глибока, як в степах;

До тебе горнучись, о вроди королево,

Здавалось, я вдихав твоєї крові пах;

В тих вечорах сонця світили опалево.

Нас огортала тьма тривожна і густа,

Очима я шукав єство очей вологе,

Спивав я подих твій і пив твої уста,

І западали в сон твої прекрасні ноги

В обіймах братніх рук, о мріє золота!

Мистецтво знаю я, що воскреша минуле,

Бо де ж твою красу я можу віднайти?

Вона ввійшла в твоє жіноче серце чуле,

І в милу плоть твою, як в сяйво чистоти.

Мистецтво знаю я, що воскреша минуле.

Ці клятви, й пахощі, й цілунки без кінця,

Чи знов повернуться, пожадані й кохані,

Коли на небеса злітатимуть сонця,

Що помолодшали, омившись в океані? —

О клятви, й пахощі, й цілунки без кінця!

(З французької переклав Дмитро Павличко)

Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.