Шарль Бодлер. Мрія допитливого

Чи звідав ти, як я, страждання найлюбіші,

Чи ти про себе чув: «Ось дивний чоловік»?

— Я гинув. Зроджений в коханні, не в безгрішші,

Жах, рідний брат жаги, єство моє пропік.

Надія, розпач, жаль — без боротьби. І в тиші

З годинника пісок щоднини швидше тік,

І болесті мої були щомить лютіші,

І серце прагнуло лишити світ навік.

І я, немов хлоп’я в театрі біля кону,

Завісу проклинав, як ганять перепону...

Нарешті істини відкрилося лице:

Я вмер без подиву, й світання володарне

Мене оповило. І що ж! І тільки це?

Завіса піднялась, а я все ждав намарне.

(З французької переклав Михайло Москаленко)

Шарль Бодлер. Смерть.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.