Шарль Бодлер. Алегорія

Вродлива жінка ця — убрана гарно й строго,

З волоссям, що сяга до келиха шумкого;

Ні пазурі кохань, ні кубла, повні вщерть

Отрути, не проймуть її камінну твердь.

Вона всміхається до Смерті і глузує

З Розпусти — і тоді лихі потвори всує

Виказують свій шал: руїнна їхня лють

Ніяк не похитне цю праведну могуть.

Вона гряде, немов богиня ясноока,

Вона втішається, як гурія Пророка;

В долоні беручи тягар своїх грудей,

Вона звертається до зору всіх людей.

Наснажена знанням і вірою, безплідна

Ця жінка повсякчас для світу необхідна,

Бо найдивніший дар — ясна її краса,

Яка долає зло і творить чудеса.

Ані Чистилища, ні Пекла не згадавши,

Вона пишається; а прийде час назавше

Відходити у Ніч — зустріне Смерть вона,

Мов немовля, така ж безгрішна й осяйна.

(З французької переклав Михайло Москаленко)

Шарль Бодлер. Квіти зла.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.