Шарль Бодлер. Кістяк-землероб

І

У букіністів біля Сени

В анатомічних сплять книжках

На порохнявих рундуках

Гравюри давні — незліченний,

Сказати б, мумій інвентар!

Хоч виглядає це й дражливо,

Митець у нього вклав, на диво,

І вміння, і натхненний дар.

Жахи незнаної подоби

Ховають жовклі сторінки:

Обдерті Торси й Кістяки

Копають грунт, як землероби.

II

На цьому полі, о мужва,

Котре товчеш ти й після згину,

Напружуючи дужу спину,

Які уродяться жнива?

З якого вічного затвору

Було вас пущено на мить?

Якому панові, скажіть,

Виповнюєте ви комору?

Невже, символіку страшну

Явивши нам у повній силі,

Ви кажете, що і в могилі

Нема обіцяного сну?

Що дурить навіть Смерть захланна,

Що й Небуття збрехало нам?

Що, може, доведеться й там,

Аж по стількох гірких оманах,—

В краю, звідкіль нема доріг,

Нужденну землю знов копати,

Кривавлячи важкі лопати

Жахним зусиллям босих ніг?

(З французької переклав Михайло Москаленко)

Шарль Бодлер. Паризькі картини.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.