Шарль Бодлер. Непоправне

I

Ідея, Форма, Суть із Неба

Упали в Стікс — у каламуть;

Свинцеві хвилі їх несуть

В безкрайні сутінки Ереба;

Необережний мандрівець,

Що вже спізнав потворства чари,

І западається в кошмари,

І борсається, як плавець,

І бореться — о скорбна доле! —

З безмежним виром, що кипить,

Накочується і за мить

Вкриває тьмою суходоли;

Сліпець, що прагне утекти

З місцини, повної рептилій,

Тримаючи в руці безсилій

Ключі від світлої мети;

Нещасний, що краєм безодні

Ступає в темряві — один —

І чує клекоти глибин,

Де ждуть потвори химородні,

Що, вирячивши із темнот

Великі фосфоричні очі,

Ще більш стемнили темінь ночі

І прірви безконечний рот;

Лодь, піймана скрипучим льодом

На полюсі, яка з зими,

Із кришталевої тюрми

Не може вийти жодним ходом;

Це образи біди! Одна

Прочитується думка з цього:

До діла лютого і злого

Великий майстер Сатана!

II

Душе, ти — дзеркало, світіння,

Задивлене в свою глибінь,

Колодязь Істини, де тінь

Вкриває зірки мерехтіння;

Ти сатанинського крила

Маяк і благодать лукава;

Єдина втіха наша й слава —

Тортури совісті від Зла.

(З французької переклав Дмитро Павличко)

Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.