Шарль Бодлер. DE PROFUNDIS CLAMAVI*

Вимолюю твого жалю, моя кохана,

З безодні темної, куди мій дух упав;

Тут ніч надовкруги, – крізь тьму пливуть, як плав,

Прокляття, стогони, хула безперестанна.

Півроку днина тут похмура і тьмянка,

А стужа й темрява півроку володарні:

Голіша тут земля за простори полярні –

Ні лісу, ні тварин, ні трав, ані струмка!

Немає гіршого й лютішого нічого

За вбивчі промені світила крижаного,

За цю безмежну млу, що йде по темнині,

Мов первісний хаос. О, як я заздрю долі

По кублах сплячої, низотної звірні!

О, як я прагну сну! Як час іде поволі!

*З глибини волаю (латин.).

(З французької переклав Дмитро Павличко)

Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.