Зі мною Демон скрізь, куди б я
не ступив,
Кружляє поруч він, як вітер,
невловимий,
І в мене всновує пекельний
свій порив,
І груди сповнює жаданнями
жахними.
Для мене, знає він, Мистецтво
— над усе,
Тож прибирає вид красуні
неземної,
А то ще, лицемір, до вуст мені
несе
Свої принадливі труйзілля та
напої.
Від зору Божого далеко він
завів
Мене, безсилого,— до навісних
степів
Великої нудьги, просторів
нездоланних;
Тепер межи очі мені жбурляє
він
Вбрання розтерзане й
кровоточиві рани —
Знаряддя лютого спустошення й
руїн!
(З французької переклав Михайло Москаленко)
Шарль Бодлер. Квіти зла.
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар