Коханці проституток, знаю —
Ви безтурботно живете;
А я поламаний за те,
Що в небі хмари обіймаю.
За те, що рвусь на ту ясу,
Де гроно зір нових розквітло,
Вже тільки спогади про світло
Я в спалених очах несу.
Я за блакитним оболоком
Хотів знайти просторів тло,
Та чую — ломиться крило
Під вогняним, нещадним оком.
Задивлений в незриму суть,
Закоханий в красу, згоряю,
Та гріб мій — прірву цю
безкраю —
Моїм найменням не назвуть.
(З французької переклав Дмитро Павличко)
Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар