Шарль Бодлер. "Блуднице чарівна! Ти до своєї спальні..."

Блуднице чарівна! Ти до своєї спальні

Півсвіту затягла б на ігрища безжальні;

Щоб тренувати хист жорстокого гравця,

З’їдати прагнеш ти щодень нові серця;

Вогні твоїх очей, немов світла в таверні,

Чи факели, що їх несуть на святах черні, –

Вони освітлюють крикливі голоси,

Своєї власної не знаючи краси.

Нестримний в лютості глухонімий моторе,

Цілюща радосте і невтішенне горе,

Як перед сотнями люстерок та свічад

Не бачиш ув’ядань спокусливих принад?

Чи відступила ти хоч раз від зла, тварюко,

В котрім вправляєшся так ніжно і сторуко,

Коли, щоб генія зліпити, о жоно,

Природа плоть твою бере, немов .багно,

І оживляє дух оте твоє болото?

Величносте брудна! Божественна гидото!

(З французької переклав Дмитро Павличко)

Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.