Шарль Бодлер. Душа вина

Душа вина в пляшках якогось дня раптово

Співати почала: «Людино, вчуй мене,

До тебе, скутої, братерства шлю я слово,

З тюрми, з-під сургуча вітання вогняне!

Я знаю, скільки літ і скільки поту й труду

Потрібно, щоб лоза на кам’янім горбі

Просяяла вином; невдячною не буду,

За сонце сонцем я плататиму тобі.

Я тішуся, коли спрацьована людина

В гортань свою мене вхлинає гордолиць;

Теплінь її грудей — солодка домовина,

Де чуюсь краще я, ніж в холоді пивниць.

Чи чуєш, як бринять по празниках рефрени,

Як грає в тих піснях мій тремкотливий дух;

Зіпершись ліктями на стіл, і ти про мене

Співатимеш в гурті веселих щебетух.

Я очі запалю тій, що твоя кохана,

Твоєму синові її краси надам,

Я буду для твого тендітного титана

Олією, що плоть уміцнює борцям.

Влітатиму в твою гортань, немов тривога,

Немов святе зерно, що сіє сам Господь,

Щоб наш натхненний плід заструменів до Бога,

Мов квітка, ні, щоб був сяйливішим стокроть!»

(З французької переклав Дмитро Павличко)

Шарль Бодлер. Вино.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.