Чи ти на полюсі, де льодові
химери,
Чи в тропіках душних, на
світлі вбивчих лез,
Чи ти служник Христа, чи
підданий Кіфери,
Чи ти хмурний бідак, а чи
блискучий Крез,
Чи городянин ти, чи мешканець
печери,
Скиталець без житла, як той
бездомний пес,
Ти з жахом дивишся у таємничі
сфери,
В глибини зоряних, непізнаних
небес.
Тремтиш! Вгорі — стіна, важке
склепіння, стеля,
Що здушує, гнітить, як темне
підземелля,
А поруч — маскарад і буфонадна
бридь;
О небо! Покришка на казані, в
котрому,
То затихаючи, то з туркотами
грому
Все людство клопітне клекоче і
кипить.
(З французької переклав Дмитро Павличко)
Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар