Шарль Бодлер. Безодня

Паскаль — бездонної душі глибочина:

О горе! Прірва — все: жадання, слово, мрії!

Стає волосся сторч, бо Жах, як вітер, віє,

І відкривається безодень явина.

Вгорі, внизу і скрізь, немовби тиша, скніє

Безкрайність простору зваблива і жахна...

На дні моїх ночей правиця вогняна

Показує кошмар, де безліч форм шаліє.

Із кожного вікна я бачу глибину,

Безмежжя світове, і так боюся сну,

Немов діри, де тьма всі виходи затисла.

Ніщоті заздрю я, бо в ній нема чуття,

І повернутися я прагну в небуття.

О, вже не вийти нам за ці Творіння й Числа!

(З французької переклав Дмитро Павличко)

Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.