Шарль Бодлер. Лета

Божественна тигрице, йди до мене,

О ти, жорстокіша від манії,

Долоні хай зануряться мої

В твоє волосся, буйне і важенне;

Нечула, між твоїх пахучих шат

Я зболене чоло своє сховаю,

Аби вдихнути квіт, що відцвітає —

Умерлого кохання аромат.

Я хочу спати! Спати, а не жити!

У сні ласкавім, наче смертна мить,

Твого сяйного тіла чисту мідь

Я цілував би, як несамовитий;

Аби свій плач я проковтнути міг,

Що є певніше від постелі-згуби?

Віщують забуття чудовні губи,

І Лета плине в пестощах твоїх.

Я власній долі, відтепер — відраді

Корюся, вирок знаючи страшний,

Покірний страдник, винний без вини,

Який слугує сам своїй загладі;

Щоб гіркоту втопить, ось джерело

Цикути, дурману, брехні й облуди

Для вуст моїх — ці дивні гострі груди,

В яких ніколи серця не було.

(З французької переклав Михайло Москаленко)

Шарль Бодлер. Книга уламків.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.