Прекрасне Сонце в час, коли зі
сходу, свіже,
Як вибух, кидає своє вітання
нам! —
Блажен, хто радісно, з
любовним почуттям
Смеркання вшанував, од гордих
мрій славніше!
Я згадую: поля, джерела, кожна
віть
Під зором сонячним опівдні
зомлівали...
— Біжім до обрію, аби хоч
позосталий
Останній промінець одчайно
уловить!
Але даремно я за Богом вслід
ступаю:
Непереможна Ніч будує неокраю
Свою імперію, в якій холоне
дух —
Фатальну, трепетну, повиту
чорнотою,
І я на болотах розчавлюю ногою
Холодних слимаків і цвинтарних
ропух.
(З французької переклав Михайло Москаленко)
Шарль Бодлер. Книга уламків.
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар