Ex voto * в
іспанському дусі
В глибинах розпачу мого, о
Божа мати,
Для тебе хочу храм підземний
збудувати,
У найчорнішому кутку мого
єства
Стояти будеш ти, о Статує
жива,
У зливах золота і в синяви
розливах,
Далеко від гріха і поглядів
глузливих!
Із віршів кованих, де рими з кришталю,
Для тебе я Вінок небачений
зроблю.
А Покрив з ревнощів моїх, о
смертна Діво,
Для тебе викрою і підіб’ю
дбайливо
Підозрою, щоб він суворим був,
грізни́м,
Щоб чари всі твої ховалися під
ним!
Твій одяг — то моє Жадання
неокрає,
Що на шпилях тремтить, в
долинах спочиває,
Що підіймається й спадає, як
вода,
Твій одяг — то моя
спрагненність молода,
Жага, що тулиться до тебе
очманіло,
Пече цілунками твоє рожеве
тіло!
Сап’янці я зроблю із Поклонінь
моїх
Для тебе — чобітки для
божестве́нних ніг,
І залишатиме оте взуття
атласне
Стопи твоєї слід, який повік
не згасне!
В підніжжя я тобі знайду не
серебро,
А Змія, що гризе і їсть моє
нутро,
Щоб те Страховище, красуне
досконала,
Висміювала ти й безжалісно
топтала,
Щоб розчавила ти, звитяжнице
моя,
Ненависть, що її несе в собі
змія!
Ти всі мої Думки побачиш
таємничі,
Що біля вівтаря твого стоять,
як свічі,
І стелі синяву освітлюють над
ним,
До тебе поглядом прикуті
вогняним.
Бензоєм, ладаном і фіміамом
стану —
Вгортати в пахощі тебе, мою
кохану,
До тебе, владарки моїх щедрот
і скрух,
Як маревіння, мій
здійматиметься Дух.
Та, щоб доповнити величну роль
Марії,
Змішати з варварством любов і
темні мрії,
Я із семи Гріхів смертельних,
наче кат,
Відточу сім Ножів міцніших за
булат,
І, вибравши за ціль глибінь
твого кохання,
Неначе той жонглер, несхибно,
без вагання,
Тобі у серце їх одразу
застромлю,
У серце, трепетне від болю та
жалю!
* Заповіданий дар (латин.).
(З французької переклав Дмитро Павличко)
Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар