Шарль Бодлер. Волосся

О кучері густі! О запахуще руно!

Я, наче хусткою, в повітрі колихну

Важкими буклями, що котяться бурунно

На спину, і п’янять, і пригортають юно, –

В них, наче в споминах, сьогодні я засну.

Відсутні далечі, світ без кінця та краю,

Палючість Африки та Азії жага,

В тобі живуть, о мій ароматичний гаю,

В духмяності твоїй від щастя зомліваю,

О радосте моя безмежна, дорога!

Я вирушу туди, де просторінь зелену,

Людину й дерева вкриває сонця пил;

Потужні кучері, ви — море із ебену,

Ви – мрія про далінь жарку, благословенну,

Про щогли й полум’я, про трепети вітрил;

Затоку бачу я, немов блакитну чару,

Де овид мерехтить, як незглибиме тло,

Там ходять кораблі по золоту й муару;

Всю велич синяви, всю височінь безхмару,

Всю чистоту небес наповнює тепло.

Цей чорний океан, в якому синє море

Клекоче і гуде, пройду я нині вплав,

І пестощами хвиль, і радощами змори

Зцілю вразливий дух, і все він переборе,

І щастя він знайде, котре весь вік шукав.

Напнутих сутінків намет – волосся синє,

Для мене глибше ти, аніж небес блакить.

У сплетеннях твоїх, в найтоншій волосині

Я чую запахи цнотливі і дитинні,

Пах мускусу й смоли, який мене п’янить.

Я буду сіяти сапфіри в темній гриві,

Обсиплю перлами тугу косу твою,

Щоб чула ти мої бажання палахтливі!

Хіба ж не келих ти, з якого сни мрійливі

І вина спогадів я так ненатло п’ю?

(З французької переклав Дмитро Павличко)

Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.