Шарль Бодлер. "Що цього вечора, моя душе убога..."

Що цього вечора, моя душе убога,

Самотня й стомлена, що нині скажеш ти

Божественній красі, яку збагнуть незмога,

Чий зір тебе підняв і наказав цвісти?

Ми гордощі свої обернемо в похвали

І скажем: Дух її сяйнистий, мов алмаз!

Це врода Ангела, що все в ній досконале,

У світло поглядом вона вдягає нас.

Чи то на вулиці, чи в самотині, вдома,

Вона являється у вигляді фантома,

Як палахкий вогонь, і каже спроквола:

«Заради мене ви любіть лише Прекрасне,

Я — Ангел-захисник від ницості і зла,

Мадонна й Муза я, і сяйво непогасне!»

(З французької переклав Дмитро Павличко)

Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.