Шарль Бодлер. Люлька

Я — люлька автора, він — мій!

Я смугла, мов дочка мулата,

По цьому видно, що затята

Його натура — він курій.

Чи він сумний, чи повен мрій,

Димлю, як хліборобська хата,

Де в кухні страва небагата

Димує на плиті старій.

Його я ніжно сповиваю

В блакитну диму течію,

Бальзам його душі даю;

Рятую од журби й відчаю,

Вливаю в серце сто отух,

Лікую від знесилля дух!

(З французької переклав Дмитро Павличко)

Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.