Шарль Бодлер. Дуже далеко звідси

Оселя тиха і священна,

На подушках, як наречена,

Лежить ця дівчина пещена,

Рукою обвіває грудь,

Так наче відганяє нудь,

А десь плачі басейнів чуть.

Це Доротея. Без упину

Вода, неначе в забутті,

Співає, щоб оцю дитину

Заколихати на хвилину.

Та, ледь піднявшись на тахті,

Дівча дає втирати в спину

Пахкі олійки золоті;

А квіти мліють у куті.

(З французької переклав Дмитро Павличко)

Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.