«Звідкіль іде на Вас, подібна
до прибою,
Ця хвиля скорбності глибока й
навісна?» —
Коли врожай сердець зібрали ми
з тобою,
Тоді життя — це всім відома
таїна,
Це простий біль, немов твоє
радіння юне,
Він видимий для всіх без
чарівної гри.
Тож помовчи, моя допитлива
красуне,
Хоч ніжний голос твій, та все
ж не говори.
Мовчи, наївна! Будь весела, як
дитина:
Буває, не Життя, а Смерті
павутина
Тримає міцно нас, мов кайданів
сувій.
Так дай моїй душі хмеліти від
омани,
Пірнати в глиб очей твоїх, як
в океани,
Дрімати в затінку твоїх
великих вій!
*Завжди та сама (латин.).
(З французької переклав Дмитро Павличко)
Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар