Коли, склепивши зір, в осінні
вечори
Грудей твоїх палких я пахощі
вдихаю,
Щасливі береги незвіданого
краю
З’являються мені, як сонце з-за
гори.
Лінивий острівець, де золоті
дари
Природа подає в нев’янучім
розмаю,
Мужчини і жінки, невинні діти
раю,
Дивують щирістю, як очі
дітвори.
Так, відкриває світ мені твій
запах, мила,
Я бачу гавані в блакиті
осяйній,
Де стомлені від хвиль хитаються
вітрила.
Незнаний
аромат пливе в душі моїй,
До
співу моряків домішується в ній,
Де
тамариндових дерев буяють крила.
(З французької переклав Дмитро Павличко)
Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар