І гірко й солодко в холодні
вечори
Побіля вогнища, яке втопає в
мряві,
Будити спомини з далекої пори,
І звуки слухати потужні й
величаві,
Що їх виспівує міцний,
щасливий дзвін;
О, не зважаючи на старощі й на
втому,
Прекрасно кидає побожні крики
він,
Як воїн, що не спить на полі
бойовому!
Але моя душа надтріснута! Вона
Теж звуки подає, знудьгована й
трудна,
А спів її жахний нагадує
хрипіння
Недобитка, який під вбитими
лежить,
І, розсуваючи мерців
стовпотворіння,
Щось хоче крикнути в свою
останню мить.
(З французької переклав Дмитро Павличко)
Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар