Шарль Бодлер. Вечоровий смерк

Ось вечір чарівний, злочинця вірний друг,

Іде по-вовчому, як змовник; виднокруг,

Замкнувшись, мов альков, темніє тлом великим,

І чоловік стає в нестямі звіром диким.

О милий вечоре, для тих жаданий ти,

Хто мовить з-почуттям своєї правоти:

«Сьогодні скільки сил мої трудились руки».

Цей вечір — зболених умів гамує муки:

Ученого, котрий чоло схилив бліде,

Й робітника, який до ліжка знову йде.

Збудившись, демони в тривожному повітрі,

Немов ділки, снують свої діяння хитрі,

Летять і стукають до засувів і брам.

Вогні, що віддані на волю злим вітрам,

Висвітлюють розгул продажної любові:

Мов до мурашника, у незліченні схови

Вона проторює свій потаємний шлях,

Як ворог, що прийшов зі зброєю в руках,

Або скрадається в нутрі брудного міста,

Немов жадливий черв — людську поживу їсти.

Кухонний чути свист і гул, хрипкі пісні,

В театрах оплески й оркестри голосні;

До гральних столиків збираються повії

Та шахраї, на зиск плекаючи надії;

Невтомних злодіїв також не ваблять сни,

До праці візьмуться невдовзі і вони —

Ламати двері кас, віконниці та грати,

Щоб жити кілька днів і подруг одягати.

Душе моя, мужайсь у цю найтяжчу мить,

Хай галас той до вух твоїх не долетить.

Це час, коли болить найбільше хворим! Душить

Їм горло темна Ніч, аби до ранку рушить

Здолали, стогнучи, вони у спільну хлань;

Шпиталі сповнені луною їх зітхань;

Уже нікому з них не їсти страв духмяних

В вечірнім затишку біля своїх коханих.

А більшість — тішитись ніколи не могли

Домашнім вогнищем, ніколи й не жили!

(З французької переклав Михайло Москаленко)

Шарль Бодлер. Паризькі картини.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.