Як бочка Данаїд, Ненависть! В
порожнечу,
Де причаїлася бездонна
темнота,
Вливає відрами мерців криваву
течу
Безумна і міцна, червонорука
Мста.
Хоч скільки ти вливай, хоч
воскреси мертвоту,
І знов з оживлених повитискай
багно,
Даремно пропадуть століття
праці й поту —
Підступний Сатана із бочки
вибив дно!
Ненависть — то пияк з
безмірною жагою,
Він чує, як росте спрагота від
питва,
Мов легендарної потвори голова
—
Одрубуєш — нова встає перед
тобою...
Але п’яний засне! Натхненна
власним злом
Ненависть не засне ніколи під
столом.
(З французької переклав Дмитро Павличко)
Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар