Шарль Бодлер. Передранковий смерк

В казармених дворах ранкову зорю грали,

І віяв вітерець на ліхтарі, оспалий.

Був час, коли рої гріховних мрій і снів

В постелях болісно тривожать юнаків;

Коли, здригаючись, розплющене широко,

Вдивляється у день криваве лампи око;

Коли й сама душа під тіла тягарем

Повторює двобій між лампою і днем;

Немов заплакане лице на вітровінні,

В повітрі міняться всі речі скороплинні;

Знесилив жінку блуд, поета — пошук рим.

Будинки тут і там пускали в небо дим;

Лахудри, що вночі виснажували сили,

Роззявивши роти, у сні важкім хропіли;

Убогі матері, з усохлими грудьми,

Роздмухували жар; народжена з пітьми,

Передранкова мла яснішала у тиші,

І муки породіль робилися гостріші.

Немов кривавий плач, ридання навісні —

Крик півнячий роздер повітря в далині;

Вгортала мла доми від крівель до підвалів,

А там приречені за мурами шпиталів

Хрипіли, стогнучи й чекаючи кінця.

Брели розпусники, змарнілі із лиця.

Світанок, вбравшися в рожеве і зелене,

Виходив повагом на набережні Сени,

І трудівник-Париж свої знаряддя брав

Та очі протирав, вертаючись до справ.

(З французької переклав Михайло Москаленко)

Шарль Бодлер. Паризькі картини.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.