Годинник, що опівніч б’є,
Питає звуками глухими,
Як день минулий прожили ми,
Який пожиток з нього є?
— Та днина — п’ятниця
набридла,
Гидке тринадцяте число.
Ти жив, як єретик, назло
Собі самому, гірше бидла!
Ти зневажав Христа, хоч він
З богів — найбільш
незаперечний.
Ти, наче Креза служка гречний,
Падлюці кланявсь до колін,
Нечистій силі навдогоду
Все найдорожче люто кляв,
І лестив підло, й вихваляв,
Усе, чим гидував ти зроду.
Неначе той слухняний кат,
Ти був невтомним трупоробом,
І Глупоту з бичачим лобом
Ласкаво цілував стократ,
Благословляв ти світло хворе
Чадного розкладу й гниття,
Неначе владарку життя
Вітав Матерію — о горе!
Щоб затопитись в маячні,
Ти, жрець Поезії, могили,
Диявольські підступні сили,
Плачі й скорботи погребні
Прославив мов діла урочі,
В багні шукаючи краси...
Так швидше лампу загаси,
Ховайся в темні надра ночі!
(З французької переклав Дмитро Павличко)
Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар