Як море, музика несе мене в
далінь!
Я до зорі своєї
Готуюся плисти — в глибини
маревінь,
В імлисті емпіреї.
І, груди випнувши, піднявши
дуги пліч,
Неначе ті вітрила,
Над хвилями лечу, що їх од
мене ніч
Темнотами закрила.
Здригаються в мені всі
пристрасті човна,
Що тоне, потопає,
В котрім немає вже ні весел,
ні стерна!
Втім море неокрає
Свічадом зблискує, і видно в
глибині
Моїх болінь вогні!
(З французької переклав Дмитро Павличко)
Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар