Шарль Бодлер. Жага небуття

Скорботний духу, ти кохався в боротьбі,

Але Надія вже не вб’є свої остроги

Тобі в живіт, щоб ти летів без остороги,

Щоб ніс мене, мов кінь, на гордому горбі!

Засни тваринним сном, скорись, душе, судьбі!

О духу зламаний, зів’ялий до знемоги,

Кохання не дає вже радощів тобі;

Так прощавайте ж ви, замрії голубі,

Зітхання флейт і труб! Вже видно довгі дроги!

Не пахнуть вже Весни чудової розлоги!

Зжирає час мене, і клякну я в тужбі,

Десь начебто в снігах, далеко від дороги;

Дивлюся вже згори на всі земні тривоги,

На людські юрмища і на світла слабі.

Лавино забуття, візьми ж мене собі!

(З французької переклав Дмитро Павличко)

Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.