Шарль Бодлер. Видива

Боюся вас, ліси темнющі, як собори,

Ревете, як орган, аж тріскає блакить.

У серці людському, де поселилось горе,

Відлунок вашого моління двиготить.

Ненавиджу тебе, бунтливий Океане,

В мені твій дух живе. А цей прогірклий сміх

Подоланих людей, що в душах носять рани,

Я чую в реготі важких валів твоїх.

Я міг би полюбить твоє, о Ноче, поле,

Якби не мова зір, мені така ясна,—

Шукаю всюди й скрізь порожнє, темне, голе...

Але із присмерку, немов із полотна,

На мене дивляться померлі вже істоти,

І їхніх поглядів мені не побороти.

(З французької переклав Дмитро Павличко)

Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.