Шарль Бодлер. Фонтан крові

Здається інколи, що кров моя, рвучись

З артерій затісних, фонтаном б’є увись.

Хоч я зачув її ридання безнастанне,

Дарма обмацую себе — немає рани;

А кров витворює, тікаючи кудись,

На бруку острівці, мов річка між понизь.

Для всіх земних істот вона — напій жаданий,

Що весь великий світ забарвлює в багряне.

Вдавався я не раз до згубного пиття,

Щоб розминутися на мить із найстрашнішим,

Щоб вигострити слух, зробити зір яснішим!

В любові я шукав спочину й забуття;

Але моя любов — це ложе, геть набите

Голками, щоб сестриць жаждивих напоїти!

(З французької переклав Михайло Москаленко)

Шарль Бодлер. Квіти зла.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.