Прийди до мене, котику, і сядь
Мені на колихливі груди;
Зануритись дозволь у
непроглядь —
В твої очища-ізумруди.
Як
дотикаюся до лап твоїх,
Як
гладжу еластичне тіло,
Як
пальці, захмелівши від утіх,
По
шерсті ходять очманіло,
Свою
дружину згадую — вона
Як
ти, очима в позолоті,
Мене,
тварино мила, протина,
Й від
смуглої сяйної плоті,
Де
випещена ніжно кожна п’ядь,
Йдуть
небезпечні пахощі й п’янять!
(З французької переклав Дмитро Павличко)
Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар