У світлі тьмяному жагуче
Вирує й корчиться щосил
Життя безстидне й кругойдуче.
Так, тільки-но на небосхил
Ніч-любострасниця ступає —
Все, навіть голод, завмира,
Все, навіть сором, замовкає,
Поет вирішує: «Пора!
Мій дух, мої хребці і крижі —
Все прагне спокою чомусь.
Аби загробні дивовижі
Уздріть, я горілиць вкладусь
І в темінь вашу загорнусь,
О сутінки — фіранки свіжі!»
(З французької переклав Михайло Москаленко)
Шарль Бодлер. Смерть.
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар