Шарль Бодлер. Смерть митців

Чи довго тішитись бринінням бубонців,

Цілуючи в чоло тебе, карикатуро?

Щоб славної мети сягнути, о похмура,

Либонь, чимало ми змарнуємо списів!

Ще буде не один загублений порив

І не одна впаде нездала арматура,

Аж поки з’явиться божественна Скульптура —

Жадане видиво пекельних наших снів!

Єсть інші: власного мистецтва їм доволі,

В них Ідолів нема. Ці прокляті митці

Несуть одвічний знак безчестя на лиці,

Надія в них одна — похмурий Капітолій!

Подібно Сонцеві, виходить Смерть з імли,

Щоб мозки цих людей, мов квіти, розцвіли.

(З французької переклав Михайло Москаленко)

Шарль Бодлер. Смерть.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.