Шарль Бодлер. Геаутонтіморуменос

Тебе я битиму без гніву,

Як на різниці б’ють філей,

Як скелю бив пророк Мойсей!

Свою Сахару нещасливу,

Простори кам’яних безводь,

Зволожу ріками гіркими —

І по твоїх сльозах плистиме

Моє бажання, наче лодь,

Що йде далінню голубою;

Твої ридання голосні,

Як сурми, гратимуть мені,

 Як заклик до атаки й бою!

Чи ж не фальшивить голос мій

У співі неба й океану

Через Іронію захланну,

Що їсть мене й гризе, як змій?

Вона — в мені, ця ненажера,

Ця кров моя, ця чорна їдь;

Я — дзеркало, в котрім стоїть

Задивлена в свій лик мегера.

Я — рана й ранячий булат!

Я — ляпас і щока побита!

Я — ласка й лють несамовита!

Я — бідна жертва й підлий кат.

Я — зла й добра переплітання,

Я сам собі вампір і гнусь;

Нізащо я не посміхнусь —

Засуджений до реготання!

Той, хто сам себе катує (гр.).

(З французької переклав Дмитро Павличко)

Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.