Горить, як перламутр, хвиляста
течія
Твоїх тонких одінь, і йдеш ти
колихливо –
Так витанцьовує на паличці
змія,
Що фокусник її показує, мов
диво.
Як синява пустель, де
співчуття нема
До людських болестей, – а
тільки спека й стужа,
Як сплети хвиль морських, що
линуть легкома,
Ти розгортаєшся, йдучи, до
всіх байдужа.
Ти – сфінкс, що одягнув
архангельську блакить;
Як поліровані агати, очі юні
Поблискують, але життя в них
не бринить.
І
плоть твоя, немов із золота й латуні,
В ній
непотрібною зорею мерехтить
Холодний
маєстат безплідної красуні.
(З французької переклав Дмитро Павличко)
Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар