Шарль Бодлер. До рудої жебрачки

Дівчино, дитя кохане,

Крізь твоє лахміття рване

Видно стан твій чарівний,

Раю мій!

Вбогому поету милі

На твоїм чудовім тілі

Безліч родимок рудих,

Як на гріх.

Ти ступаєш бездоганно

Королевою з роману,

Без котурнів ходиш-бо,

А в сабо.

Мала б ти вбрання придворне,

А не рам’я це потворне,

Щоб спадали згортки шат

Аж до п’ят;

Не світили б анітрохи

Порвані твої панчохи,

А блищав би гардероб

Від оздоб;

І твої чудовні шати

Нас манили б раювати

Розкішшю палких грудей

І очей;

Чула б ти німе благання

Збутись навісного вбрання,

Відтручав би пустунів

Ніжний гнів;

Перли й запашні букети,

Славного Белло сонети,

Все, що мога в дар нести —

Мала б ти;

Римодряпи-віршороби

Майстрували б милі спроби;

Всіх би твій скоряв навік

Черевик;

Не один сеньйор стражденний,

Не один Ронсар натхненний

Кралися б у твій альков

Знов і знов!

Поцілунки, мов лілеї,—

Знаки милості твоєї;

Не один би тішив трон

Твій закон. —

Але, жебраючи, йдеш ти,

Вбога, втомлена до решти;

Серед зимних роздоріж

Ти стоїш.

Там, за склом,— срібло нужденне;

Ти скарбів не жди від мене,

Адже й сам я не багач,

О,пробач!

Без коштовного завою

Досконалою красою

Світиться твій стан тонкий,

Раю мій!

(З французької переклав Михайло Москаленко)

Шарль Бодлер. Паризькі картини.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.