Шарль Бодлер. Ідеал

Ні, аж ніяк не ці красуні із віньєток,

Неробства виплоди, що з них недуга тхне,

Не кволі пальчики, – у перснях весь маєток, –

Не ніжки в шнурівцях задовольнять мене.

Залишу Гаварні, поету недокрів’я,

його шпитальних врод, їх щебетливий шал.

Серед блідих троянд ще квітки не зустрів я,

Ядерної, як мій червоний ідеал.

Відповідаєте моїй душі глибокій

Ви, леді Макбет, ви, злочинний ваш неспокій,

Жаго Есхіла, ти, квітучий мій господь,

Або ось ти, дитя Буонарроті, Ноче,

Принаджує мене єство твоє жіноче,

Твоя до уст і ласк титанів звична плоть.

(З французької переклав Дмитро Павличко)

Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.