Я радо віддаю тобі ці вірші з
тим,
Щоб, як моє ім’я в будущину
незнану
Приплине, ніби лодь валами
океану,
І там будитиме думок снагу й
нестрим,
Щоб ти у пам’яті, непевній,
наче дим,
Стомляла читачів, неначе звук
тимпану,
І братнім ланцюгом, м’яким, як
сон туману,
Прикутою була до цих високих
рим.
Створіння
прокляте, якому від безодні
Земної
до небес, у промені господні,
Крім
мене одного, співмірності нема,
О ти,
що топчеш нас і нам даєш отуху,
Могутній
янголе, бронзовочолий духу
З
камінним поглядом, о статує німа!
(З французької переклав Дмитро Павличко)
Шарль Бодлер. Сплін та ідеал.
Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.
Немає коментарів:
Дописати коментар