Шарль Бодлер. Вечорова гармонія

Вечірній час прийшов. На кожній стебелині

Вже квіти куряться, немов кадильний дим;

І звуки, й пахощі в повітрі голубім;

Меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні.

Вже квіти куряться, немов кадильний дим;

Ридає скрипка десь, як серце в самотині;

Меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні;

Сумна краса небес в спокої віковім.

Ридає скрипка десь, як серце в самотині,

Зненавидівши те, що чорним звуть нічим;

Сумна краса небес в спокої віковім,

Пірнуло сонце в кров, що застигає в сині...

Зненавидівши те, що чорним звуть нічим,

Шукає серце втіх в минулій світлій днині.

Пірнуло сонце в кров, що застигає в сині,

А слід горить в мені потиром золотим.

(З французької переклав Михайло Драй-Хмара)

Джерело: Шарль Бодлер. Поезії. - К., Дніпро, 1989.